ФАУНА ТА ЕКОЛОГІЯ ЖУКІВ НАРИВНИКІВ (COLEOPTERA; MELOIDAE) ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

Обширність нашої країни і різноманітність ландшафтів вимагають зонального і регіонального вивчення складу фауни, бо природа є резерватом як корисних для людини видів, так і явних і потенційних шкідників сільського господарства і здоров'я людини.
Вивчення комах в тісному зв'язку з умовами середовища, з'ясування закономірностей їх розповсюдження, їх реакції на зміни умов існування мають і теоретичне і, практичне значення.
Ця робота присвячена вивченню фауни родини наривників (Coleoptera, Meloidae) України.
Наривники одна з найсвоєрідніших родин жорсткокрилих (Coleoptera). Всі представники цієї родини є фітофагами і, періодично розмножуючись в масовій кількості, завдають шкоди таким культурам, як люцерна, картопля, буряк, льон, бавовник і деревно-чагарникові породи. У личинковій фазі наривники є паразитами. Личинки роду Mylabris F., Epicauta Pall. Паразитують в кубушках саранових, знищуючи їх яйця і тим скорочують їх чисельність. Личинки роду Meloe L., Lytta F., Euzonitis Sem. Паразитують в кублах перетинчастокрилих і знищують корисних обпилювачів [7].
У крові і статевих залозах наривників міститься отруйна речовина – кантарідін. Тому вони можуть виконувати величезну роль як джерело лікарської сировини, але в той же час, при випадковому поїданні наривників худобою разом з травою, вони здатні викликати отруєння тварин.
Не дивлячись на важливе господарське значення, ця група слабо вивчена. Деякі відомості опубліковані про наривників в роботах авторів: Зиков В. П., Кизеріцкий В. М., Клеопов Ю. Д., Кулековській Є. А., Медве-дєв С. І. та ін [9]. Відсутність відомостей по біології наривників позбавляє можливості з достатньою точністю визначити їх економічне значення, а та-кож виробити і оцінити відповідні рекомендації, сприяючі збереженню їх як корисних або знищенню як явно шкідливих комах.

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД .………………………………………………….4
2. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО РА-ЙОНУ.7
2. 1. РЕЛЬЄФ…………………………………………………………………7
2. 2. КЛІ-МАТ…………………………………………………………………10
2. 3. ГРУН-ТИ…………………………………………………………………13
2. 4. РОСЛИН-НІСТЬ…………………………………………………………15
3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА……………………………..………………19
3.1 ЗБІР ТА ВИВЧЕННЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ………………………………19
3.2 ПРИЛАДИ І ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗБОРУ КОМАХ ...…………20
4. МОРФОЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ…………………22
4.1 РОЗВИТОК НАРИВНИКІВ…………………………………………….22
4.2 СПОСІБ ЖИТТЯ НАРИВНИКІВ………………………………………24
5. ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД НАРИВНИКІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ……………………………………………………………………34
6. ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ЕКОЛОГІЇ НАРИВНИКІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ…………………………………………40
7. РОЛЬ НАРИВНИКІВ У БІОГЕОЦЕНОЗАХ ТА ЇХ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ…………………………………………………45
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….56
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………...58
ДОДАТКИ……………………………………………………………………63-73

Наривники одне з найсвоєрідніших сімейств жорсткокрилих (Coleoptera). Всі представники цього сімейства є фітофагами і, періодично розмножуючись в масовій кількості, завдають шкоди таким культурам, як люцерна, картопля, буряк, льон, бавовник і деревно-чагарникові породи. У личинковій фазі наривники є паразитами. Личинки роду Mylabris F., Epicauta Pall. Паразитують в кубушках саранових, знищуючи їх яйця і тим скорочують їх чисельність. Личинки роду Meloe L., Lytta F., Euzonitis Sem. Паразитують в кублах перетинчастокрилих і знищують корисних обпилювачів.
Не дивлячись на важливе господарське значення, ця група слабо вивчена, в літературі відсутній фауністичний список. Деякі відомості опубліковані про наривників в роботах авторів: Зиков, 1911; Кизеріцкий, 1912; Клеопов, 1927, 1933; Кулековській, 1897; Медведєв, 1950 і ін. Відсутність відомостей по біології наривників позбавляє можливості з достатньою точністю визначити їх економічне значення, а також виробити і оцінити відповідні рекомендації, сприяючі збереженню їх як корисних або знищенню як явно шкідливих комах.Сімейство НАРИВНИКИ дотепер є маловивченими. Зовнішній опис, морфологія наривників в літературі зачіпається мало.Останні дослідження цього сімейства проводилися в 1982 році на території Таджикістану. Вцілому, про наривників України сказано мало, так статті про жуків-наривників були надруковані 1947, 1948, 1949, 1952, 1953 роках кафедрою ентомології Харківського державного університету.Сімейство НАРИВНИКИ (Meloidae) або майкові. Сімейство включає більше 4000 видів, переважно досить великих і яскраво забарвлених комах.Найхарактернішою їх особливістю є наявність в тілі (особливо в
гемолімфі крові) отруйної речовини – кантарідина широко використовується як компоненти парфумерних композицій, в медицині (висушені Шпанські мушки застосовувалися для виготовлення наривного пластиру
який додає цим жукам неприємний запах і добре захищає їх від більшості комахоїдних тварин. Володіє сильно дратівливою дією на шкіру і слизисті оболонки; викликає біль, паління, утворення міхурів; при всмоктуванні – отруєння, супроводжується запаленням слизистої оболонки сечовивідних шляхів, слинотечею, блювотою, проносом, болями в животі, збудженням центральної нервової системи; у важких випадках може привести до смерті.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Акимушкин Игорь – Мир животных – М. – «Мысль»- 1990 – 100-101 с.
2. Анучин Н. П., Атропин В. Г., Виноградов В. Н., Воробьёв Г. И. –Лесная энциклопедия – М. – 1985 – том 2 – 100 с.
3. Балаян В. М., Короткий Р. М. – Химический язык насекомых – Москва – 1981.
4. Бей-Биенко Г. Я., Щеголев В. Н. – Насекомые, вредящие Полевим культурам. – Узд. № 2 – М.-Л. – 1937.
5. Бей-Биенко Г. Я., Богланов-Катьков Н. Н., Чигарев Г. А., Щеголев В. Н. – Сельскохозяйственная энтомология – М.-Л. – гос. изд. с/хоз. Литературы – 1955.
6. Бей-Биенко Г. Я. – К теории формирования биоценозов. Некоторые закономерности изменения фауны насекомых и др. беспозвоночных при освоении целинных земель. – 1957 – 76-79 с.
7. Бей-Биенко Г. Я. – Об общей классификации насекомых. Энт. обозр., т. 41, вып. №1 – 1962 – 6-21 с.
8. Бей-Биенко Г. Я. – Современные задачи энтомологии – Зоологиче-ский журнал, т. ХLIII, вып. 2, т: (43) – 1964.
9. Бей-Биенко Г. Я. – Биология и систематика некоторых вредных и полезных насекомых СССР – М.-Л. – 1966.
10. Бей-Биенко Г. Я. – Общая ентомология – М. 1980 –219-221 с.
11. Гижицкий Я. К. – Вредители свеклы. Красноголовая шпанка, лю-церновая совка. – «Свеклов., полеводство», №5 – 1936.
12. Гиляров М. С. – Особенности почвы как среды обитания и её значение в эволюции насекомых. – Изд. АН СССР – М.-Л. – 1949.
13. Гринь Ф. О. – Заповідник Хомутовський степ. – Укр. бот. журнал, т. 13, №2 – 1956 – 15-30 с.
14. Демокидов К. – Жуки майки и значение их в нашем пчеловодстве. – С.-П. – 1905.
15. Добровольский Б. В. – Вредные жуки. – Ростиздат. – 1951.
16. Добровольский Б. В. – Фенология насекомых – Москва,- «Высшая школа», - 1969, - 10-26, 140-148 с.
17. Доброчаєва Д. М. – Флора в рослинність заповідника АН УРСР Стрілецький степ. – Укр. бот. журнал, т. 13, № 2 – 1956 – 44-57 с.
18. Ежиков И. И. – Метаморфоз насекомых. – Изд. гос. Тимир. ин-та, Москва – 1929.
19. Ермолаев В. Н. – Опыт изучения элементов полевого отбора у жуков семейства Meloidae (Coleoptera). – Энтомологич. обозр. 25, №1-2 – 1933 – 89-93 с.
20. Зарипова Д. Х. – Фауна и биология жуков-нарывников Таджикистана (автореферат) – Новосибирск, - 1982, 16-19 с.
21. Захваткин А. А. – К биологии и морфологии паразитов кубышек саранчёвых в Средней Азии. Описание триунгулина красноголовой шпанки (Epicauta erythrocephala). – Ташкент – Узостарза, №15 – 1929.
22. Захваткин А. А. – Паразиты кубышек вредных саранчёвых Средней Азии, ч. 1. Жуки Средне-Аз. ин-т защиты растений (САИЗР), Ташкент. – 1931.
23. Захваткин А. А. – Паразиты мароккской кобилки в Миль ской степи (Азербайджанская ССР). – Труды по защите растений, сер. 1. – 1934.
24. Захваткин А. А. – Паразиты саранчёвых Приангарья. Тр. ВЭО, т. 44. – 1954.
25. Зверезомб-Зубовский Е. В. – Вредители сахарной свеклы и меры борьбы с ними – Свекловодство – т. III, ч. 1 – 1938.
26. Зыков В. П. – Материалы по энтомофауне области Войска Донского. – Р. Э. О. – т. XI – 1911. – 54 с.
27. Кашкаров Д. Н. – Основы экологии животных – Л. – 1938.
28. Кеппен Ф. П. – Вредные насекомые. – С.-П. – 1882.
29. Крыжановский О. Л. – Семейство Meloidae – нарывники. Определитель насекомых Европейской части СССР. – т. 2 – 1965.
30. Криницкий И. – Исчисление жесткокрылых насекомых южной России – 1827-1831.
31. Кузин Б. С. – К географической изменчивости в роде Mylabris Fabr. – Р. Э. Обозр.- т. 21, №1-2 – 1927 – 17-27с.
32. Кузин Б. С. – Жуки-нарывники Казахстана. – Труды республиканской станции защиты растений, т. 1, Изд. АН Казахст. ССР, - Алма-Ата – 1953.
33. Кулагин Н. М. – Вредные насекомые и меры борьбы с ними. – Петербург – 1922.
34. Кулагин Н. М. – Вредные насекомые и меры борьбы с ними – т. 1, изд. 4, ГИЗ – М.-Л. – 1927.
35. Лебедева К. В. – Феромоны насекомых – Москва – 1984.
36. Левчинская Г. Н. – Жуки-наривники восточной части разнотравно-типчаково-ковыльной степи Левобережной Украины – Харьков, - 1963.
37. Левчинская Г. Н. – Нарывники (Coleoptera, Meloidae) Украины. – Диссертация на соискание учёной степени кандидата биологических наук. – Харьков – 1969.
38. Линдеман К. Э. – Обзор географического распространения жуков в Российской империи. – Тр. Р. Э. общества VI, - 1870 – 141-319 с.; Отт из Трудов РЭО, т. 6, - 1870 – 41-366 с.
39. Линдеман К. Э. – Общие основы энтомологии. – 1902.
40. Медведев Г. С. – Новые виды насекомых фауны СССР и соседних стран – М.-Л. – 1966.
41. Наумов Н. П. – Экология животных. – «Высшая школа»- М. – 1963.
42. Плотников В. И. – Вредные насекомые в Средней Азии. – 1925.
43. Померанцев Д. В. – Вредные насекомые и меры борьбы с ними в лесах и лесных полосах юго-востока Европейской части СССР. – Гослесбумиздат. – 1949.
44. Пономарьова А. А. – Корисні комахи-обпилювачі та ентомофаги. Збірка статей – М.-Л. – 1967.
45. Прохоров А. М. – Большая Советская Энциклопедия – М. –« Советская Энциклопедия » - том 11 (337 с.), том 25, том 1.
46. Прямиков М. А., Юхневич Л. А. – Определитель первичных личинок жуков-нарывников трибы Mylabrini фауны СССР. – Энтомол. обозр., т. 37, вып. 1 – 1958. – 176-182 с.
47. Слюсарев А. А. – Природа Донбасса – Донецк – «Донбасс», - 1988 - 51-66, 72-76, 78-83, 115-116, 126-127, 135, 144 с.
48. Фасулати К. К. – Полевое изучение наземных беспозвоночных – Москва, - «Высшая школа»,- 1971, - 307-311 с.
49. Фридерикс К. – Экологические основы прикладной зоологии и энтомологии. – Л.-М. – 1932.
50. Шаров А. Г. – Типы метаморфоза насекомых и их взаимоотноше-ния. – Энтомол. обозр., XXXVI – 1957. – 569-576 с.
51. Щеголев В. Н. и Струкова М. П. – Насекомые, вредящие маслич-ным культурам. – Сельхозгиз. – 1931.
52. Щеголев В. Н., Знаменский А. В., Бей-Биенко Г. Я. – Насекомые, вредящие полевым культурам. – Огиз-Сельхозгиз, - Л.-М. – 1934.
53. Щеголев В. Н., Знаменский А. В., Бей-Биенко Г. Я. – Насекомые, вредящие полевым культурам. – Огиз-Сельхозгиз, - Л.-М. – 1937.
54. Щеголев В. И. – Сельскохозяйственная энтомология. – Изд. Сель-хозГиз. – 1955.
55. Щеголев В. Н. – Энтомология – 1964.
56. Якобсон Г. Г. – Определитель жуков. – Москва-Ленинград – 1927.
57. Яхонтов В. В. – Экология насекомых. – Москва – 1964.
58. Яхонтов В. В. – Экология насекомых – «Высшая школа», - Москва, - 1966, - 72, 118-121, 153, 245, 273, 275, 299-300, 377, 378 с.
59. Beauregard H. – La premiere larve de l`Epicauta verticalis. – С. R. Acad. Sc. Paris, t. CXIX. – 1884 – 611-616.
60. Beauregard H. – Les Insectes Vesicants. – Paris. 1890.
61. Fabre J. H. – Memoire sur l`hypermetomorphose et les moeurs des Meloidae. Ann. Sc. Nat. (4), Zool. v. 7. – 1857.
62. Newport. – On the natural history, anat. and development of the Oil Beetle, Meloe, ect. – Trans. Linn. Soc. London, t. 20. – 1851. – p. 297-320 et 320-357.