АГРАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ПЕРЕДУМОВИ, ПРИНЦИПИ І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ 7
1.1. Передумови аграрної політики України 7
1.2. Принципи аграрної політики України 23
1.3. Механізми формування аграрної політики України 28
Висновки до І розділу 32
РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 34
2.1. Ефективність наявних принципів і механізмів формування 34
2.2.1. Трансформація державного регулювання аграрної сфери 51
2.2.2. Регіональні особливості реалізації аграрної політики 69
Висновок до ІІ розділу 71
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФРОРМУВАННЯ ТА ПОБУДОВИ НОВИХ ПРИНЦИПІВ 73
3.1. Вдосконалення механізмів формування 73
3.2. Методи побудови принципів у сучасних умовах 88
3.2.1. Аграрна політика у сфері земельних відносин 88
3.2.2.Інноваційно-інвестиційна діяльність в агропродовольчій сфері 98
3.2.3. Формування регіональної аграрної політики 104
Висновки до ІІІ розділу 111
ВИСНОВКИ 112
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 113
ДОДАТОК 120

1.1. Передумови аграрної політики України

В умовах формування сучасної аграрної політики, спроможної забезпечити ефективну реалізацію її цілей, важливого значення набуває необхідність дослідження аграрного розвитку і аграрних перетворень в Україні в історичній ретроспективі. Вказаній проблематиці присвячена значна кількість праць як вітчизняних істориків, так і економістів-аграрників. При цьому, однак, недостатньо дослідженими залишаються питання оцінки минулого у вказаній сфері з позицій інституціональної теорії, що має надзвичайно важливе значення для розробки обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення напрямів сучасної аграрної політики. Для отримання повної, цілісної та достовірної картини історичного минулого розвитку агропродовольчої сфери при проведенні відповідних досліджень аграрну політику потрібно розглядати як комплекс заходів не лише політичного і соціально-економічного, а й духовно-культурного плану.
...

1.2. Принципи аграрної політики України

Принципи аграрної політики розглядаються вченими з більшою дисперсією поглядів, оскільки розвиток цієї галузі залежить від багатьох факторів.
...

1.3. Механізми формування аграрної політики України

Державна підтримка аграрного сектора характеризується зростанням бюджетних витрат у номінальному вираженні. Проте, хоча бюджетні витрати й чималі, рівень сукупної підтримки, яку фактично дістає сільськогосподарське виробництво, практично дуже низький.
Існують різні методи державної підтримки ринкової економіки, які можна об’єднати в дві групи: адміністративні (прямі) та економічні (непрямі). Застосування цих методів залежить від соціальних, економічних, історичних, політичних умов, стану розвитку та структури економіки країни [7]. Тому механізм державного регулювання економіки в кожній країні має свої особливості (рис.1.1).
За визначенням В. Норта, зміст протекціонізму полягає у створенні державних законодавчих актів або ринкових стимулів, що використовуються для контролю за рішеннями підприємств в області ціноутворення, збутової політики або методів і обсягів виробництва [11].
...

Висновки до І розділу

В даному розділі проаналізовано наявний стан механізмів формування, принципів аграрної політики і складається враження безвідповідального ставлення до найважливішої галузі країни. Історична довідка формування галузі свідчить про відсутність системного аналізу перетворень сектора, постійність зазначених пріоритетів формування говорить про недбале ставлення до вирішення одних і тих самих задач які саме стоять перед органами що безпосередньо виконують аграрну політику.
У розділі проаналізовано 4 етапи зародження, становлення й розвитку законодавства про державну аграрну політику України: 1990-1992 рр. – етап зародження національного законодавства і створення підґрунтя вітчизняної аграрної політики; 1992-1999 рр. – етап так званої формальної або штучної приватизації землі й майна, перетворення колгоспів і радгоспів на колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) і приватизація останніх шляхом розподілу земельних і майнових паїв між працівниками; 1999-2005 рр.
...

2.1. Ефективність наявних принципів і механізмів формування

Аграрна політика формується на основі механізмів, які забезпечують взаємодію процесів функціонування та розвитку агропродовольчої сфери і відображають її специфіку як соціально-еколого-економічної системи. Організаційно-економічний механізм формування аграрної політики розглядається як сукупність правових законів, принципів, методів, регуляторів та інституціональних детермінант, за допомогою яких формується аграрна політика держави та її регіонів (рис. 2.1).
Проведені дослідження дозволяють сформувати ряд концептуальних положень щодо побудови зазначеного організаційно-економічного механізму. Насамперед це необхідність його розвитку:
а) на основі самоорганізації з урахуванням основних принципів синергетики як базової теорії самоорганізації;
б) міждисциплінарному підході, що відображає різноманітні аспекти багатофункціональних зв’язків агропродовольчої сфери із зовнішнім середовищем.
...

2.2.1. Трансформація державного регулювання аграрної сфери

У перші роки аграрного реформування в умовах відсутності необхідного досвіду та практики регулювання економіки держава не змогла забезпечити ефективного переходу галузі від командно-адміністративної до ринкової системи функціонування.
Основними причинами, що зумовили падіння обсягів виробництва в аграрному секторі у початковий період трансформації, були лібералізація цін, різке зниження рівня державного регулювання в сфері АПК, розвиток інфляційних процесів та подорожчання кредитних ресурсів, втрата міжгалузевих зв’язків, монополізація економіки, зокрема сфер промисловості і торгівлі. Негативна дія зазначених факторів посилювалася відсутністю чіткої теорії і практики ринкової трансформації агропродовольчої сфери.
...

2.2.2. Регіональні особливості реалізації аграрної політики

Світовий досвід підтверджує, що в більшості країн покращення якості життя визначається, у першу чергу, рівнем розвитку сільського господарства та АПК в цілому [23, с.1]. Ускладнення економічних і господарських відносин, динаміка ринкової ситуації, необхідність поліпшення матеріально-технічної бази агропродовольчої сфери економіки, постійний пошук шляхів підвищення ефективності виробництва зумовлює необхідність активізації регіональної складової аграрної політики держави. Дотепер використовується надто обмежений набір інструментів щодо регулювання розвитку агропродовольчої сфери, насамперед на регіональному рівні. В основному діяльність держави та регіонів щодо цієї проблеми концентрується навколо питань встановлення законодавчих та інструктивно-нормативних обмежень, нормативів, положень щодо діяльності аграрних товаровиробників та проведення пасивного моніторингу ситуації.
...

Висновок до ІІ розділу

В даному розділі магістерської роботи вивчено ефективність наявних принципів і механізмів формування та проаналізовано сучасний стан аграрної політики України.
Аграрна політика формується на основі механізмів, які забезпечують взаємодію процесів функціонування та розвитку агропродовольчої сфери і відображають її специфіку як соціально-еколого-економічної системи. Організаційно-економічний механізм формування аграрної політики розглядається як сукупність правових законів, принципів, методів, регуляторів та інституціональних детермінант, за допомогою яких формується аграрна політика держави та її регіонів.
В Україні спостерігається значна диференціація рівня регіонального розвитку, обумовлена високою залежністю економіки аграрних регіонів від результатів функціонування сільського господарства.
Таким чином, сучасний стан аграрної сфери потребує її модернізації з урахуванням нової економічної ситуації та наявних територіальних диспропорції у рівні розвитку.
...

3.1. Вдосконалення механізмів формування

У сучасній аграрній політиці недостатньо чітко визначено головні орієнтири та цілі розвитку агропродовольчої сфери економіки. Така невизначеність створює конфліктогенний простір і має наслідком небезпечні коливання напрямів політики, поглиблює регіональні відмінності. Разом з тим, певні спроби зрозуміти перспективні шляхи реформування та розвитку галузі часто відзначені застарілими підходами, побудованими на зміцненні владних структур, тоді як питання розвитку людини, особистості, забезпечення її потреб як і раніше не вважаються пріоритетними.
Відсутність раціональної аграрної політики як системного процесу, який формується та реалізується усіма сторонами, що мають відношення до нього, неадекватність дій державних органів характеру і масштабу проблем агропродовольчої сфери не дають можливості досягти бажаного ефекту.
...

3.2.1. Аграрна політика у сфері земельних відносин

Як на макрорівні, так і в низових ієрархіях агроекономічної системи основним детермінантом, що визначає загальний розвиток нової синергійної об’єднаної) якості стану системи є функціонування головного ресурсу системи – землі. Основними детермінантами синергії функціонування земельного ресурсу є двоїстичний характер землі як засобу виробництва і як предмету праці, обмеження землі в просторі, що об’єктивно зумовлює необхідність абсолютної земельної ренти, властивість відновлювальної якості землі через зростання родючості і, як наслідок, виникнення синергійного ефекту у процесі взаємодії речовин ґрунту, природного фактору та кількості і якості вкладеної праці.
В середовищі вартісних категорій об’єктивним є вищий розмір земельного доходу від середньозваженої норми галузевих доходів, тобто наявність вищої норми доходності.
...

3.2.2.Інноваційно-інвестиційна діяльність в агропродовольчій сфері

Інноваційно-інвестиційний процес в агропродовольчій сфері розглядається як система конкретних заходів щодо проведення наукових досліджень і розробок, створення інновацій та їх впровадження у виробництво з метою отримання нової або покращеної агропродовольчої продукції та відповідне ресурсне забезпечення вказаних процесів за рахунок залучення інвестицій. Управління інноваційно-інвестиційними процесами потребує системного підходу. Разом з тим, теоретичні і методологічні обґрунтування, а також практичні рекомендації, спрямовані на системне управління інноваційно-інвестиційними процесами в агропродовольчій сфері, залишаються не повною мірою розроблені, що потребує подальших досліджень у вказаному актуальному напрямі.
Регулювання економічного розвитку, в т.ч.
...

3.2.3. Формування регіональної аграрної політики

В економічно розвинутих країнах світу аграрна політика головним чином формується централізовано на загальнодержавному рівні. Однак в Україні до цього часу відсутня науково обґрунтована та розрахована на тривалу перспективу аграрна політика держави, що призводить до прямих економічних збитків суспільства, у першу чергу у вигляді зниження якості трудових ресурсів. Ситуація зі станом продовольчої безпеки держави та окремих її регіонів складається таким чином, що не може далі чекати і потребує нагального вирішення. В цих умовах регіони можуть взяти на себе ініціативу і сформувати власну аграрну політику.
Формування регіональної аграрної політики є досить новим завданням, яке до цього часу недостатньо вирішувалося. У вітчизняній аграрній науці щодо цього питання відсутні практичні комплексні розробки.
...

Висновки до ІІІ розділу
У даному розділі запропоновано шляхи підвищення ефективності аграрної політики України за рахунок вдосконалення механізмів формування та побудови нових принципів.
Системність аграрної політики пропонується розглядати у декількох аспектах. По-перше, це створення механізму функціонального взаємозв’язку та взаємодії усіх учасників процесу розробки політики – загальнодержавних, регіональних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування разом з аграрними товаровиробниками, наукою, бізнесом, населенням і ін., тобто розгляд їх як єдиної системи.
Перехід до системи індикативного планування допоможе більш детально і ґрунтовно аналізувати соціально-економічну ситуацію, вчасно відслідковувати нові тенденції та зміни на ринку з метою оперативного реагування на них, сприятиме адаптації вітчизняної системи державного регулювання АПК до світових стандартів.
...

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі реформування державної аграрної політики до вимог та пристосування її до умов законодавства Європейського союзу та ринкової економіки, виникає необхідність впорядкування наявних та розробки нових принципів, як необхідної ланки розвитку та розробки нових механізмів формування аграрної політики як необхідного інструменту вдосконалення аграрного сектору економіки країни.
У даній магістерській роботі обґрунтовано необхідність розробки та вдосконалення нових принципів і механізмів формування аграрної політики України.
Важливість вдосконалення механізмів формування і принципів політики в аграрному секторі як стратегічній галузі держави, стає дедалі більш виразною оскільки є основою виведення сектору із кризового становища, тому саме ці сегменти аграрної науки стали об’єктом досліджень.
В результаті виконання роботи запропоновано шляхи підвищення ефективності аграрної політики України за рахунок вдосконалення механізмів формування та побудови нових принципів.
...

1. Винокур Іон С. Черняхівська культура: витоки і доля/ АН вищої школи України; Кам’янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2000. – 376 с.
2. Зельдич Ю.В. ИосифII Габсбург– реформатор// Звезда. – 1998. – №2.
3. Котляр Ю.В. Селянство Півдня України в період нової економічної політики (1921- 1929 рр.): Автореф. дис. д-ра іст. наук: 07.00.01 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. – О., 2005. – 34 с.
4. Петровський Г.І. Подбаймо про роботу на селі// Партія і село. Статті й промови за 1924 рік проводирів комуністичної партії(більшовиків) України тт. Гр.Петровського, В.Чубаря, Д.Лебедя, Е.Квірінга. – Х.: Червоний шлях, 1925. – С.11.
5. Зиза М.М. Зміни виробничих відносин в українському селі(друга половина ХХ- початок ХХІ століття): історичний аспект: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля– Луганськ, 2005. – 20 с.
6. Мазур О.О. Продовольча програма1982 року в Україні: плани та реалії: Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Черкаський нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2006. – 20 с.
7. Шеремет А. П., Земельне право України: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.]/ А. П. Шеремет – [2-ге вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 632 с.
8. Царенко О.М., Бей Н.О., Дяконова І.І., Сало І.В. - Книга для студентів ВНЗ - Університетська книга, 2004. - 590 с.
9. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України вiд 18 жовт. 2005 р. No 2982. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
10. Шиян В.Й., Шарко І.О., Аграрна політика: Курс лекцій / Харк. нац. аграр. ун-т. - Х., 2007. - 204 с.
11. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін.— К.: КНЕУ, 2000. — 316 с.