Соціальна робота з колишніми засудженими

З давніх-давен питання виконання покарання історично означало необхід¬ність понести кару як систему позбавлень та негативних наслідків морального і матеріального, організаційного характеру. Покарання часто бувало незворотнім (смертна кара, довічне ув’язнення тощо). Звільнення на цьому етапі рідко мало реальне значення, у деяких випадках залежало від зміни волі правителів, які могли помилувати в’язня.

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ДОПОМОГИ ЗАСУДЖЕНИМ……………..6
1.1 Етапи розвитку соціальної допомоги в зарубіжних і вітчизняних системах…………………………………………………………………………....6
1.2 Особливості функціонування соціально-реабілітаційного періоду (з початку XX століття до сучасності)………………………………….………...16
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З КОЛИШНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ……………………………………………...27
2.1 Загальний портрет та характеристика колишніх засуджених……...27
2.2 Кримінальне та правове підґрунтя портрету колишнього засудженого………………………………………………………………………42
2.3 Характеристика колишніх засуджених в контексті пенітенціарної педагогіки………………………………………………………………………...48
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ З КОЛИШНІМИ ЗАСУДЖЕНИМИ…………….………………...57
3.1 Соціально-правова ресоціалізації осіб, які є колишніми засудженими……………………………………………………………………..57
3.2 Механізм проведення індивідуальної бесіди в процесі вивчення особистості колишнього засудженого………………………….………………71
3.3 Особливості групової роботи з колишніми неповнолітніми засудженими………………………………………………………………..78
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...91
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...97

1.1 Етапи розвитку соціальної допомоги в зарубіжних і вітчизняних системах
Відповідно до предмету нашого дослідження ми можемо виділили чотири етапи розвитку соціально-педагогічної допомоги в історії зарубіжних та вітчизняних пенітенціарних систем: репресивний (від найдавніших часів до кінця ХVІІ століття), філантропічний (ХVІІІ та ХІХ століття), соціально-реабілітаційний (початок ХХ століття – 1991 рік), реформаторський (з 1991 року до сучасності).
Окреслимо основні позиції кожного.
Перший історичний етап розвитку соціально-педагогічної допомоги засудженим можна назвати репресивним і визначити його хронологічні рамки від найдавніших часів до кінця ХVІІ століття, оскільки, як показав аналіз наукових праць В. Шпак, А. Іванова, Ю. Чакубаша, Н. Панасюка, В. Тимофєєва, В. Нікітіна, до кінця ХVІІ століття кримінальне право було однаковим і для дітей, і для дорослих, і мало репресивний характер.
Найдавніші записи про тюрми датуються 2050-1786 рр. до н. е.
...

2.1 Загальний портрет та характеристика колишніх засуджених
Особа злочинця як об’єкт дослідження займала і займає значне місце в наукових працях кримінологів, але в цілому проблема маловивчена. Окремі питання, як правило, розглядають частково в наукових працях, в яких досліджується злочинність в цілому або її окремі види. Однак вивчення особистості звільненого має загальний характер, і потребує дослідження багатьма науками, кожна з яких розглядатиме проблему з позицій свого предмета.
Поняття “особа злочинця” поєднує в собі соціологічне поняття “особистість” та юридичне “злочинець”. У цьому зв’язку вивчення особи звільненого повинно розглядатися на основі загальносоціального вчення про особистість.
...

2.2 Кримінальне та правове підґрунтя портрету колишнього засудженого
Поряд з психологічною характеристикою осіб, звільнених з місць позбавлення волі, важливе значення має їх кримінально-правова характеристика.
Із загальної кількості злочинів кожний десятий злочин скоюється неповнолітніми або жінками, з них 29,1 тис. злочинів – у стані алкогольного сп’яніння; 39,5 тис. злочинів були скоєні раніше засудженими (додаток Ж).
Кримінально-правова характеристика злочинів, скоєних особами, звільненими з УВП наводиться у таблиці 2.5. Із даних таблиці видно, що з усіх видів скоєних злочинів найбільшу частку (58,6%) становлять злочини проти власності і проти життя, здоров’я, волі, честі та гідності особи, у більшості випадків зумовлені дестабілізацією соціально-політичної обстановки в країні, з роздержавленням та приватизацією державної власності та зниженням життєвого рівня населення.
Як показав аналіз, найбільше злочинів проти власності спостерігається у сферах оподаткування та приватизації.
...

2.3 Характеристика колишніх засуджених в контексті пенітенціарної педагогіки
Поряд з психологічною та кримінально-правовою характеристикою осіб, звільнених з місць позбавлення волі, важливе значення для ресоціалізації має аналіз їх пенітенціарної та постпенітенціарної характеристики та обсягів і характеру злочинності в місцях відбування покарання.
Так, О. М. Джужа та В. О. Корчинський до пенітенціарної (в УВП) злочинності відносять кримінальні правопорушення, які скоюються ізольованими від суспільства особами, невиконання встановлених правил їх утримання та вчинення ними нових злочинів, які класифікуються за такими ознаками:
- за ступенем тяжкості – на тяжкі, невеликої і середньої тяжкості;
- за формами вини – навмисні та з необережності;
- за об’єктом посягання та мотивами – злочини проти порядку відбування покарань, насильницькі, корисливі та статеві злочини;
- за соціально-демографічними ознаками – злочини, вчинені чоловіками, жінками, неповнолітніми [63, c. 48].
...

3.1 Соціально-правова ресоціалізації осіб, які є колишніми засудженими
Процес ресоціалізації складний і неоднозначний. Наприклад, для мігранта він означає психологічну, соціокультурну і правову адаптацію в нових умовах; для злочинця – „вживання” (або його соціалізація) спочатку у місце відбування покарання, а після звільнення – у суспільство.
Процес ресоціалізації особи злочинця проходить у два етапи. На першому руйнуються негативні наслідки соціалізації в субкультурі злочинного світу і відбувається переорієнтування основних складових особистості, тобто її десоціалізація. На другому особа адаптується в суспільстві, здійснюється вторинна соціалізація, або ресоціалізація, після її звільнення з місць позбавлення волі. Відомо, що десоціалізація особистості найбільшою мірою проявляється в місцях позбавлення волі, де розбещуючий вплив криміналізованого середовища, скупченість, панування злочинної ідеології, примус середовища до асоціальної поведінки активно формують її негативну психологію.
...

3.2 Механізм проведення індивідуальної бесіди в процесі вивчення особистості колишнього засудженого
Культура спілкування краще за все характеризує людину і як особистість, і як фахівця. Від рівня розвитку цієї культури залежить те, наскільки людина здатна розібратися у думках, почуттях, намірах іншої людини, наскільки вона здатна вплинути на інших, організувати їх, переконати, заспокоїти, мобілізувати тощо у різних формах взаємодії – індивідуальній, груповій, масовій. Тому спілкування є, безперечно, одним із ключових механізмів в соціальній роботі з колишніми засудженими.
Після глибокого вивчення документації, аналізу незалежних характеристик поведінки колишнього засудженого, як правило, проводиться перша ознайомлююча бесіда.
...

3.3 Особливості групової роботи з колишніми неповнолітніми засудженими
Аналіз проблеми роботи з колишніми неповнолітніми засудженими є однією з ключових у систимі загальної ресоціалізації осіб, які раніше перебували у місцях позбавлення волі. Тому спочатку потрібно окреслити основні умови та чинники такої роботи. Такими умовами є: створення життєзабезпечувального середовища; нівелювання впливу елементів кримінальної субкультури; створення психологом атмосфери довіри, щирості, турботи та поваги в діалогічних взаєминах із вихованцями.
Такими чинниками є: визнання вихованця активним суб’єктом підготовчого процесу; розкриття його особистісного потенціалу; залучення засуджених до участі в корекційно-розвивальних програмах (корекція когнітивних викривлень та поведінкових патернів); підтримка неповнолітніх у здійсненні психоемоційних зв’язків із членами родини; розширення впливу соціокультурного простору та розвиток соціально-психологічної компетентності неповнолітніх.
...

ВИСНОВКИ
Незважаючи на гуманізацію та демократизацію суспільства України кримінальна політика держави все ще носить переважно каральний характер, про що свідчить коефіцієнт судимості, який у 3-4 рази вищий, ніж в інших країнах Європи. На сьогодні УВП переповнені засудженими, що спричинює постійні надлишкові витрати на їх утримання і має соціальні, моральні, медичні, психологічні, демографічні та інші негативні наслідки.
Перебування в місцях позбавлення волі погіршує стан психічного та фізичного здоров’я, провокує моральну деградацію ув’язненої особи, руйнує її соціальні зв’язки, формує стійку антисоціальну поведінку, яка призводить до повторних злочинів. Зрозуміло, що злочинець, який скоїв злочин, повинний нести відповідальність за нього і покарання.
...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Агаркова Н. І. Педагогічні умови забезпечення соціально-правового захисту старшокласників: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2003. – 21 с.
2. Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України: матеріали наук.-практ. конф., 25-26 травня1995 р. – К. : РВВ КІВС. – 168 с.
3. Ананьев Б. А. Человек как предмет познания / Б. А. Ананьев. – Л.: Педагогика, 1986. – 341 с.
4. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин. – М.: Наука, 1987. – 208 с.
5. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон ; [общ. ред. и предисл. П. С. Гуревич]. – М. : Прогресс-Политика, 1992. – 608 с.
6. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві: монографія / О. О. Бандура. – К.: НАВСУ, 2000. – 200 с.
7. Бандурка О. М. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній / О. М. Бандурка, В. М. Трубников, А. О. Яровий. – Х. : Видавництво НУВС, 2003. – 260 с.
8. Бархаленко Є. В. Психолого-педагогічні аспекти вдосконалення процесу виховання неповнолітніх засуджених / Є. В. Бархаленко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. – №5. – С. 183 – 186.
9. Башкатов И. П. Психология групп осужденных молодежного возраста / И. П. Башкатов. – М.: Педагогика, 1999. – 218 с.
10. Безпалько О. В. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді: дис... доктора пед. наук: 13.00.05 / Ольга Володимирівна Безпалько. – Луганськ: Луганський нац. університет імені Тараса Шевченка, 2006. – 537 с.
11. Беца О. Громадська підтримка пенітенціарної реформи в Україні / О. Беца // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – №1. – С. 19 – 31.
12. Беца О. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлення волі / О. Беца // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2 (22). – С.5-15
13. Богатирьов І. Г. Державна кримінально-виконавча служба України: історія та сучасність / І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова; Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. – Д.: Ліра, 2007. – 352 с.
14. Бондарчук О. Г. Кадрове забезпечення діяльності пенітенціарної системи в Україні: адміністративно-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес” / Націон. ун-т державної податкової служби України. – Ірпінь, 2009. – 22 с.
15. Брызгалова С. И. Введение в научно-педагогическое исследование: учебное пособие / С. И. Брызгалова – Калининград: Изд-во КГУ, 2003. – 151 с.
16. Васильківська І. П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія” / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2001. – 19 с.
17. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники / И. В. Вачков. – М. : Ось–89, 2007. – 256с.
18. Ветошкин С. А. Проблемы теории и практики пенитенциарной педагогики / С. А. Ветошкин// Педагогика. – 2003. – №4. – С. 36 – 41.
19. Вівчар П. В. Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 “Загальна педагогіка та історія педагогіки” / Тернопільський держ. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. – Т., 1999. – 19 с.
20. Галакеев Р. Г. Организация педагогического общения сотрудников с осужденными в процессе перевоспитания в ИТК/ Р. Г. Галакеев. – Уфа, 1990. – 219 с.
21. Гарасимів Ю. В. Усвідомлення провини як умова успішної ресоціалізації умовно засудженого неповнолітнього / Ю. В.Гарасимів // Вісник Житомирського державного університету. Педагогічні науки. – 2009. – Випуск 48. – С.64-67
22. Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія” / Одес. нац. юридична акад. – О., 2005. – 124 с.
23. Горенко С. В. Педагогічні умови ресоціалізації неповнолітніх засуджених у закладах пенітенціарної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2004. – 20 с.
24. Гречанюк С. К. Організаційно-правові засади взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процес” / Націон. академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2006. – 20 с.
25. Гуськов В. И. Подготовка к освобождению лишенных свободы и закрепление результатов их исправления: монографія / В. И.Гуськов, А. С.Михлин. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1972. – 152 с.
26. Демченко А. Особливості виховного процесу із засудженими дівчатами/ А. Демченко // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – №1 (21). – С. 84 – 86.
27. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога: навчальний посібник для ВНЗ/ Л. М. Завацька. – К. : Видавничий Дім„Слово”, 2008. – 240 с.
28. Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: метод. матеріали / За заг. ред. В. П. Лютого. – К.: Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді, 2005. – 104 с.
29. Калюжний Р. А., Сергеєв І. С. Актуальні засади побудови пенітенціарної доктрини та пенітенціарної політики / Р. А. Калюжний, І. С. Сергеєв // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. – №5. – С. 6 – 10.
30. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство : [пер. с фр. / Альбер Камю]. – М. : Политиздат, 1990. – 415 с.
31. Караман О. Л. Сутність і зміст соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних закладах / О. Л. Караман // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2011. – № 2. – С.65-74
32. Коваль В. В. Соціалізація неповнолітніх у пенітенціарних установах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К, 2010. – 22 с.
33. Кононенко И. М. Ролевая игра и развитие социально-психологической компетентности студентов / И.М Кононенко // Вестник Астраханского государственного технического университета. – 2006. – № 5(34). – С. 293–300.
34. Конт О. Дух позитивной философии (Слово о позитивном мышлении) / [пер. с фр. И. А. Шапиро]. – СПб.: Вестник знания (В. В. Битнера), 1910. – 76 с.
35. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: Інформаційно-правовий центр “Ксилон”, 2009. – 187 с.
36. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х. : ПП “ІГВІНІ”, 2007. – 96 с.
37. Любченко В. М. Сутність засобів виховного впливу на засуджених в УВП/ В. М. Любченко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. – №5. – С. 140 – 143.
38. Льовочкін В. Актуальні проблеми реформування кримінально-виконавчої системи України/ В. Льовочкін // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – №1. – С. 6 – 18.
39. Мельник С. Н. Теоретические и методические основы социально-психологического тренинга: учебное пособие / С.Н. Мельник. – Владивосток : ТИДОТ ДВГУ, 2004. – 74 с.
40. Методичний посібник по роботі з дітьми, які тимчасово перебувають в спеціальних закладах / Т. П. Кравчук, Б. П. Лазаренко, Т. П. Кравир. – К.: Приймальник-розподільник для неповнолітніх головного управління МВС України в м. Києві; Інститут соціальної та політичної психології АПН України, 2003. – 209 с.
41. Методичні рекомендації для працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо роботи з молоддю, яка звільнилася з місць позбавлення волі: методичні рекомендації / За ред. О. І. Пилипенка. – К.: Держсоцслужба, 2006. – 112 с.
42. Мирошниченко Н. А. Відповідальність неповнолітніх за новим кримінальним законодавством України / Н. А. Мирошниченко // Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи: матеріали конференції, присвяченої80-й річниці від дня заснування держ. показового Дитячого містечка ім. ІІІ Комінтерну в Одесі– О.: Юридична література, 2001. – С. 100 – 102.
43. Неживець О. М., Жук Л. А., Жук І. Л. Ресоціалізація засуджених та осіб, звільнених з місць позбавлення волі: монографія / О. М. Неживець, Л. А. Жук, І. Л. Жук. – К. : Кондор, 2009. – 222 с.
44. Нечипоренко В. В. Системний розвиток навчально-реабілітаційного центру як умова формування життєвих компетенцій в учнів з обмеженими можливостями здоров’я : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.03 “Корекційна педагогіка” / Нечипоренко Валентина Василівна. – К., 2006. – 207 с.