Автор выполнил курсовую работу по Географии. Тема раскрыта полностью, нареканий к работе нет. Спасибо!
Информация о работе
Подробнее о работе
Дніпровське зледеніння.
- 49 страниц
- 2015 год
- 380 просмотров
- 0 покупок
Гарантия сервиса Автор24
Уникальность не ниже 50%
Фрагменты работ
ВСТУП
Актуальність дослідження. Відомо, що докорінна зміна палеогеографічних умов на території платформенної України припадає на дніпровський час, який охоплює віковий діапазон від 270 до 180 тис. років тому. Цей період перш за все ознаменувався так званим дніпровським зледенінням, яке спричинило не тільки зниження середньорічної температури, але й перебудову ландшафтно-кліматичної зональності та появу своєрідних болотно-тундрових ландшафтів.
Концепція існування Дніпровського льодовикового язика вподовж тривалого часу є однією з найбільш загадкових в історії дослідження басейну Дніпра та України в цілому. В ході вивчення будови долин лівих приток Дніпра накопичувалися дані, які не узгоджувалися з цією концепцією і все більш актуальною ставала потреба її перегляду.
Серед дослідників, які займались вивченням цієї проблеми існують різні думки щодо наслідків дніпровського зледеніння на території України, його впливу на рослинний і тваринний світ. Наприклад, Дорфєєв П.І., спираючись на палеокарпологічні дані, вважав, що основна маса видів рослин дольодовикової флори пережила дніпровську епоху, а Лавренко Є.М. та Клепов Ю.Д. заперечують існування третинних (дольодовикових) лісових угруповань на Східно-Європейській височині, через їх занадто близьке розташування до «вогнища» Дніпровського зледеніння та постійного впливу «карпатських фірнів». Однак, у роботі «Розселення рослин та питання палео- та біогеографії», Удра І.Ф. спростовує цю думку і зазначає, що головні аргументи існування суцільного дніпровського зледеніння з його катастрофічними наслідками не підтверджуються сучасними дослідженнями, а локальні гірські Карпатські льодовики не могли суттєво впливати на кліматичні зміни величезних прилеглих територій.
РОЗДІЛ ІІ. Дніпровське зледеніння в межах Східноєвропейської рівнини.
Дніпровське заледеніння — період максимального розвитку заледенінь Східноєвропейської рівнини у середньому плейстоцені 230 — 100 тис. років тому. Характеризувався холодними кліматичними умовами в північній півкулі, максимальним за площею поширеннями льодовиків (заледеніннями) Східно-Європейської рівнини (де відоме як Дніпровське заледеніння), Альп (Рісське заледеніння) і Північної Америки (Іллінойське заледеніння).[23, с.5-6]
Виділяють два центри дніпровського заледеніння. Найпотужніший знаходився на території сучасної Скандинавії, інший охоплював Нову Землю і Полярний Урал. Льодовик покривав більшу частину сучасної України. Під час найбільшого поширення (максимальної фази) скандинавський льодовик був представлений дніпровським язиком, що вкривав територію Полісся й рухався Придніпровською низиною, по долині Дніпра до широти теперішнього Дніпропетровська. Південніше панували сухі степи з перигляціальним кліматом.
На півдні європейської частини Росії північноуральський льодовик виходив донським язиком по Оксько-Донській рівнині до гирла ріки Мєдведіца. Середньоруська височина, яка слугувала розділовим бар'єром між льодовиками, була вкрита кригою лише частково. На сході південна границя поширення заледеніння перетинала Урал. [23, с.10-12]
У Європейській частині льодовики продвигавшись по Придніпровській низовині до широти сучасного м. Дніпропетровська (близько 48°30 'північної широти), і донським, що рухався по Оксько-Донський рівнині до гирла р. Ведмедиця (близько 49°35 'північної широти).
Середньоросійська височина, покривалася льодами частково лише північніше р. Орла.
На схід південний кордон зледеніння йшов уздовж західних схилів приволзької височини і перетинав Урал трохи південніше 60 ° північної широти. Протягом Дніпровського зледеніння виникли відкладення, що об'єднуються в дніпровський горизонт відповідає заальскому зледенінню Західної Європи та самаровському зледенінню Західного Сибіру. Зазвичай його зіставляють з риським зледенінням Альп, але радянський геолог А. І. Москвітін за еквівалент дніпровського зледеніння приймає більш древнє міндельське зледеніння Альп. [23, с. 34-37]
Деякі радянські вчені (І. П. Герасимов, К. К. Марковіін) включають до складу Дніпровського зледеніння. Вякостійого великої стадії також пізніше московське зледеніння. Територія сучасної Східноєвпропейської рівнини до початку четвертинного періоду представляла собою територію з різноманітним рельєфом, головною рисою якого були значні перепади висот. Саме ця риса рельєфу стала причиною того, що зледеніння території відбувалося нерівномірно і в різних областях носило різний характер. Гірські системи північної та східної частини країни містять сліди декількох зледенінь існують різні думки щодо того, скільки зледенінь було на території Східноєвпропейської рівнини. Багато вчених – дослідників погоджуються з твердженням В. Сакса, що на території Східноєвропейської рівнини минуло три зледеніння, в той час як Д. Колосов стверджує, що зледенінь було два. Сакс наполягає на Сартанські, зирянском і максимальної зледенінні, в той час як Колосов наполягає тільки на гірському і гірничо-рівнинному зледенінні території. Безумовно, що тип зледеніння залежав від рельєфу. Таким чином, було визначено декілька видів зледеніння в гірських районах.
КГПУ им.В.ВИННИЧЕНКА.Город Кировоград 2015 год.91 балл
РОЗДІЛ ІІ. Дніпровське зледеніння в межах Східноєвропейської рівнини.
Дніпровське заледеніння — період максимального розвитку заледенінь Східноєвропейської рівнини у середньому плейстоцені 230 — 100 тис. років тому. Характеризувався холодними кліматичними умовами в північній півкулі, максимальним за площею поширеннями льодовиків (заледеніннями) Східно-Європейської рівнини (де відоме як Дніпровське заледеніння), Альп (Рісське заледеніння) і Північної Америки (Іллінойське заледеніння).[23, с.5-6]
Виділяють два центри дніпровського заледеніння. Найпотужніший знаходився на території сучасної Скандинавії, інший охоплював Нову Землю і Полярний Урал. Льодовик покривав більшу частину сучасної України. Під час найбільшого поширення (максимальної фази) скандинавський льодовик був представлений дніпровським язиком, що вкривав територію Полісся й рухався Придніпровською низиною, по долині Дніпра до широти теперішнього Дніпропетровська. Південніше панували сухі степи з перигляціальним кліматом.
На півдні європейської частини Росії північноуральський льодовик виходив донським язиком по Оксько-Донській рівнині до гирла ріки Мєдведіца. Середньоруська височина, яка слугувала розділовим бар'єром між льодовиками, була вкрита кригою лише частково. На сході південна границя поширення заледеніння перетинала Урал. [23, с.10-12]
У Європейській частині льодовики продвигавшись по Придніпровській низовині до широти сучасного м. Дніпропетровська (близько 48°30 'північної широти), і донським, що рухався по Оксько-Донський рівнині до гирла р. Ведмедиця (близько 49°35 'північної широти).
Середньоросійська височина, покривалася льодами частково лише північніше р. Орла.
На схід південний кордон зледеніння йшов уздовж західних схилів приволзької височини і перетинав Урал трохи південніше 60 ° північної широти. Протягом Дніпровського зледеніння виникли відкладення, що об'єднуються в дніпровський горизонт відповідає заальскому зледенінню Західної Європи та самаровському зледенінню Західного Сибіру. Зазвичай його зіставляють з риським зледенінням Альп, але радянський геолог А. І. Москвітін за еквівалент дніпровського зледеніння приймає більш древнє міндельське зледеніння Альп. [23, с. 34-37]
Деякі радянські вчені (І. П. Герасимов, К. К. Марковіін) включають до складу Дніпровського зледеніння. Вякостійого великої стадії також пізніше московське зледеніння. Територія сучасної Східноєвпропейської рівнини до початку четвертинного періоду представляла собою територію з різноманітним рельєфом, головною рисою якого були значні перепади висот. Саме ця риса рельєфу стала причиною того, що зледеніння території відбувалося нерівномірно і в різних областях носило різний характер. Гірські системи північної та східної частини країни містять сліди декількох зледенінь існують різні думки щодо того, скільки зледенінь було на території Східноєвпропейської рівнини. Багато вчених – дослідників погоджуються з твердженням В. Сакса, що на території Східноєвропейської рівнини минуло три зледеніння, в той час як Д. Колосов стверджує, що зледенінь було два. Сакс наполягає на Сартанські, зирянском і максимальної зледенінні, в той час як Колосов наполягає тільки на гірському і гірничо-рівнинному зледенінні території. Безумовно, що тип зледеніння залежав від рельєфу. Таким чином, було визначено декілька видів зледеніння в гірських районах.
Форма заказа новой работы
Не подошла эта работа?
Закажи новую работу, сделанную по твоим требованиям
