Вдосконалення організації та перспективи розвитку виробництва ячменю

Проблема збільшення обсягів і підвищення ефективності виробництва зерна залишається однієї з найголовніших загальнодержавних задач у розвитку економіки України.
В умовах ринкової економіки зростає відповідальність територіально-адміністративних одиниць за забезпечення продукцією сільського господарства населення області, і тому виробництво зерна має регіональний характер. Рівень розвитку зернового виробництва також визначає і виробництво продукції тваринництва. Однак в останні роки йде скорочення валового збору зерна, відбувається перехід на екстенсивні методи ведення господарства.
Стабільного успіху важко добитися, якщо немає чіткого уявлення про перспективи свого підприємства. А це, у свою чергу, вимагає інформації про кон’юнктуру ринку не тільки товару, але і ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), положення на них конкурентів і т.д. Для сучасного керівника дуже важливо вміти володіти методикою збору та аналізу інформації, її використання для визначення перспектив розвитку підприємства.
Зерно – це основний стратегічний ресурс, що забезпечує виробничу безпеку країни. Тому формування і розвиток зернового ринку має особливе значення як для держави в цілому, так і для Луганської області.
Актуальність теми дипломної роботи полягає в тім, що серед світових джерел продовольства ячмінь займає провідне місце поряд з рисом, кукурудзою і картоплею. У нашій країні виробництво ячменю найважливіша народногосподарська проблема. В умовах ринкових відносин будь-яка організаційна форма виробництва повинна планувати свою діяльність, в протилежному випадку вона стає об’єктом чужого планування. За допомогою прогнозування і планування з’являється можливість об’єктивно оцінювати підприємство, умови його діяльності. В умовах ринкових відносин важливе значення надається планування зовнішнього середовища. У більшості країн світу стратегічне планування стає основним правилом діяльності підприємств. Дослідження способів поліпшення ефективності виробництва зерна в конкретному сільськогосподарському підприємстві є надважливим.
Зерно ячменю містить найбільш важливі елементи харчування як для людини, так і для тварин, і в переробленому вигляді є одним з повноцінних продуктів харчування. Поряд зі збільшенням урожайності і площ обробітку ячменю, необхідно також особливу увагу приділяти підвищенню якості його зерна.
Для успішного вирішення цих завдань необхідно покращувати використання агротехніки, ширше впроваджувати високоврожайні сорти і гібриди, удосконалювати структуру посівних площ. Велике значення надається також ефективному використанню добрив, розширення посівів на меліорованих землях і в зонах достатнього зволоження.
У ПАТ «Ефектив» за матеріалами якого виконано курсовий проект, є всі можливості для вдосконалення та впровадження деяких вище перерахованих умов збільшення виробництва зерна ячменю.
У ПАТ «Ефектив» в 2013 році ячмінь займав площу 203,0 га, і його врожайність склала 20,0 ц / га, а середня врожайність ячменю по Луганській області становить 17,7 ц / га.
Мета даної курсової роботи – спроектувати заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва зерна ячменю у досліджуваному господарстві. Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання: оцінка природних і організаційно-економічних умов господарської діяльності; отримання максимального прибутку; підвищення рентабельності виробництва продукції; покращення технологічних заходів; вдосконалення організаційно-економічних заходів.

Зміст
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ та сучасний стан розвитку виробництва ячменю в підприємстві 6
1.1. Місце розташування, розміри, спеціалізація та організаційна структура підприємства 6
1.2. Розміри виробництва ячменю та його значення в економіці підприємства 9
1.3. Впровадження нових сортів та прогресивних технологій виробництва ячменю у господарстві 12
1.4. Організація основних трудових процесів, зберігання, переробки та реалізація ячменю 15
1.5. Організація праці та її оплати при виробництві ячменю 22
1.6. Економічна ефективність виробництва ячменю в підприємстві 25
РОЗДІЛ 2. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ЯЧМЕНЮ В ПІДПРИЄМСТВІ 30
2.1. Обґрунтування раціональних розмірів виробництва ячменю в плановому періоді 30
2.2. Вдосконалення організації праці та її оплати при виробництві ячменю 31
2.3. Підвищення економічної ефективності виробництва ячменю в підприємстві 33
2.4. Економічний ефект 40
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 48
ДОДАТКИ 51
Додаток А. Організаційна структура підприємства 51
Додаток Б. Технологічна карта вирощування культури 52
Додаток В. Баланс за 2011 рік 58
Додаток Г. Баланс за 2012 рік 60
Додаток Д. Баланс за 2013 рік 62
Додаток Е. Звіт про фінансові результати за 2011 рік 64
Додаток Ж. Звіт про фінансові результати за 2012 рік 66
Додаток З. Звіт про фінансові результати за 2013 рік 68

В даний час продовжується складний процес приватизації і реформування на селі, одночасно розвиваються фермерські господарства. Багатоланкові ринкові відносини накладають свій відбиток на цей процес. Тому потрібен новий стратегічний підхід до розвитку сільського господарства та агропромислового комплексу в цілому.
ПАТ «Ефектив» знаходиться на шляху рішучих перетворень, що безсумнівно позначається на стані виробництва. Господарство володіє гарним виробничим потенціалом, досить забезпечено трудовими ресурсами.
Фінансовий стан підприємства знаходиться на задовільному рівні. Розраховані показники платоспроможності свідчать, що хоч коефіцієнт загальної ліквідності і зменшився з 18,1 у 2011 році до 6,0 у 2013 році, але все рівно господарство є привабливим для потенційних кредиторів. Коефіцієнт автономії зменшився, але все рівно його значення свідчить про високу фінансову незалежність господарства.
Виробництво зерна займає одне з ведучих місць після овочів. На виробництві ячменю задіяна значна частина ресурсного потенціалу господарства.
Так, земельні ресурси використовувалися при виробництві зерна від 29,5 % у 2011 році до 32,8 % у 2013 році; трудові ресурси від 10,3 % у 2011 році до 9,7 % у 2013 році; основні засоби виробництва при вирощуванні зернових використовувалися більш інтенсивніше від 16,8 % у 2011 році до 15,4 % у 2013 році. Так, питома вага прибутку від реалізації зерна в цілому по господарству коливається від 22,6 % у 2011 році до -7,5 % у 2013 році, а по рослинництву від 22,1 % у 2011 році до -10,3 % у 2013 році.
Усе це свідчить про значення виробництва зерна взагалі та ячменю зокрема в економіці господарства. Отже, підвищивши економічну ефективність виробництва зерна, можна значно підняти економіку господарства в цілому.
Сучасний стан виробництва зерна характеризується системою кількісних і якісних показників.
До кількісних показників варто віднести розмір і структуру посівних площ.
За аналізований період вони перетерпіли значних змін. Так, посівна площа під зерновими культурами в 2013 році збільшилася на 17,3 га і склала 90 га. Це порозумівається тим, що в 2013 році господарство збільшило площу ріллі на 27,9 гектара. Значних змін перетерпіла і структура посівних площ.
Динаміка врожайності зернових культур свідчить про її різке зниження абсолютно по всіх культурах, за винятком ярового ячменя. У середньому по зернових культурах вона знизилася на 9,4 ц/га і склала в 2013 році 29,1 ц/га.
Валове виробництво зерна в 2013 році знизилося на 176,1 ц проти рівня 2011 року. На зниження валового збору зерна вплинули погодні умови, що привели до загибелі посівів зернових культур, що привило зниження врожайності в середньому на 9,4 ц/га..
Усе це позначилося на збільшенні собівартості виробництва зерна. По зерновим у цілому за аналізований період вона виросла на 7,76 грн. і склала в 2013 році 31,3 грн..
Рівень рентабельності за аналізований період знизився на 36,3 % і склав у 2013 році – 3,4 %.
Підвищення економічної ефективності виробництва зернових передбачає збільшення обсягів виробництва зернових і поліпшення якості цієї продукції. Основним напрямком розвитку зернової ґалузі є інтенсифікація виробництва на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів, упровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій, використання прогресивних форм організації й оплати праці за кінцеві результати.
Озимій пшениці великої шкоди завдають несприятливі умови зимівлі. Причини тому найчастіше в незнанні самої культури озимої пшениці та в невмінні застосовувати на практиці агротехнічні заходи, спрямовані на покращання стану її посівів.
Оскільки в 2013 році господарство мало втрати зерна із-за вимерзання частини посівів озимої пшениці, то буде доцільним провести ряд заходів для підвищення її зимостійкості.
Значною перепоною для підвищення врожайності озимої пшениці є несприятливі осінньо-зимово-весняні умови, які часто спричинюють загибель або пошкодження посівів. Навіть стійкі до холоду форми можуть у несприятливі зими сильно зрідіти або загинути. Ушкоджені рослини уповільнюють свій ріст, запізнюються із дозріванням, через що знижується стійкість проти хвороб і, як наслідок, урожайність.
Витривалість до морозу як головного чинника зимостійкості виникає під час складної, але закономірної зміни певних етапів розвитку рослин. Потреба поступового проходження рослиною цілої низки фізіологічних процесів для появи в неї властивості морозостійкості свідчить, що ця властивість проявляється закономірно, а не випадково. Вона визначається не тільки спадковою природою рослин, а й впливом конкретних зовнішніх умов. За браком потрібних зовнішніх чинників ця властивість може залишитись нерозвинутою. Озима пшениця не має глибокого періоду спокою, як у дерев’янистих рослин, але вона здатна за низьких температур різко знижувати темпи росту та інтенсивність фізіологічних процесів. Тому треба розрізняти осінній, зимовий та весняний періоди росту й розвитку рослин, які в тому чи іншому ступені визначають здатність сорту до перезимівлі.
Оскільки в 2013 році господарство мало втрати зерна через вимерзання частини посівів озимої пшениці, то буде доцільним провести ряд заходів для підвищення її зимостійкості.
Не можна відмінити морози чи замовити дощ, але наблизитися до оптимальних умов у кожному конкретному випадку ми зобов’язані.
До таких умов належать:
1. Строки сівби. Посіви з добре розкушеними та укоріненими рослинами менше страждають від несприятливих умов зими. Добре розвинений вузол кущіння сприяє кращій перезимівлі, але надмірний ріст вегетативної маси рослин в осінній період не завжди може бути надійним показником високої стійкості. Рослинам, які висіяли раніше, тобто старшим за віком, властива знижена морозостійкість порівняно з морозостійкістю рослин оптимальних і пізніх посівів. Та рослини озимої пшениці дуже пізніх строків сівби входять у зиму без розвинутого вузла кущіння і, як наслідок, вторинної кореневої системи. Вони в кінці осінньої вегетації не встигають нагромадити потрібну кількість поживних речовин, що негативно впливає на рівень їхньої морозостійкості.
Щоб запобігти зимовому пошкодженню посівів культури в разі вимушених затримок строків сівби, треба використовувати сорти, які мають підвищені темпи пагоноутворення.
Зимостійкість значною мірою залежить від глибини залягання вузла кущіння, яка, своєю чергою, обумовлена багатьма факторами.
Важливу роль у розміщенні вузла відіграють: інтенсивність освітлення, температура, тип та якість обробітку ґрунту, глибина загортання насіння. За мілкого висіву корінці розвиваються в поверхневому шарі, де зазвичай спостерігається дефіцит вологи. Тому вторинні корені розвиваються дуже повільно або зовсім не розвиваються, то є причиною зменшення кущистості.
Глибина загортання насіння залежить від вологості ґрунту, розміру та вирівняності насіння. Найоптимальнішою є глибина загортання 5—6 см. У зонах з достатньою зволоженістю сіяти можна на глибину 4–5 см, але якщо в поверхневому шарі немає вологи, глибину слід збільшити до 7–8 см, тобто до шару, де вона є. Надто глибоке загортання насіння знижує кущистість та розвиненість рослин.
Насіння перед сівбою треба відкалібрувати. Дрібне насіння набухає за меншої вологості ґрунту, ніж велике. Тому якщо висіяти погано відкаліброване насіння, то за умов провокаційної вологи та глибокого залягання насіння посіви озимої пшениці будуть зріджені та матимуть строкатий вигляд.
2. Попередники. Водний і поживний режим ґрунтів суттєво залежить від попередників озимої пшениці, які впливають на польову схожість насіння, інтенсивність росту та розвитку рослин. У різних ґрунтово-кліматичних зонах найкращі умови для одержання дружних і повних сходів, а загалом і сталих високих урожаїв, гарантує чорний пар. Але в умовах достатнього зволоження цей попередник, сприяючи підвищенню інтенсивності росту, може зумовлювати переростання вегетативної маси озимої пшениці і, як наслідок, – зниження опірності рослин морозам.
Позитивний вплив на рівень морозо- та зимостійкості мають зайняті пари. Кращими з них є пари, зайняті бобовими травами, горохом, кукурудзою на зелений корм.
3. Обробіток ґрунту. Велике значення мають способи і строки обробітку ґрунту, які потрібно диференціювати залежно від ґрунтово-кліматичних умов, попередника озимої пшениці, особливостей його впливу на ґрунт, агротехніки вирощування попередньої культури, строків її збирання, кількості післяжнивних решток тощо. Головна вимога під час вибору технології обробітку – забезпечити достатню кількість вологи в посівному шарі для дружного проростання насіння та вкорінення сходів. Оптимальна її кількість – 20–30 мм в шарі ґрунту 0–20 см.
Після непарових попередників кращі результати забезпечує безполицевий обробіток ґрунту.
Пропоновані шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна базуються на організаційно-технологічних факторах:
1) проводити збирання зернових у стислий термін, що дозволить уникнути втрат зерна в кількості 168,7ц.;
2) удосконалювати структуру сортового складу убік збільшення більш врожайного сорту озимої пшениці «Українка Одеська» і ярового ячменя «Вакула», що дозволить одержати додатково 387,3 ц зерна;
3) впровадити інтенсивну технологію вирощування озимої пшениці «Українка Одеська», що дозволить підвищити врожайність на 9,8 ц і ячменю на 1,3 ц, знизити трудомісткість оброблення зернових культур, а отже і підвищити рентабельність;
4) проводити аналіз ґрунту перед внесенням добрив, що допоможе заощадити гроші на їх придбання.
Приведення в життя запропонованих заходів дозволить значною мірою підвищити ефективність виробництва зерна в конкретних умовах ПАТ «Ефектив».

1. Бойко В.І. та інші / Ринок продовольства в Україні // Інформація і
ринок.-1996.-№5-6.
2. Борисенко О.П., Наумов Ю.Ф., Ткаченко В.Г. «Экономические проблемы производства зерна в Луганской области» .- Луганск «Книжковий світ”, 2000 р. – 80с.
3. Владыкина И.И., Ленточкина Л.А. / Продуктивность севооборота в зависимости от систем основной обработки почвы и внесения удобрений // Зерновое хозяйство: журнал.-2006.-№6.-с.13-15.
4. Гаврилюк М.М. / Землеробство і рослинництво: інноваційний шлях розвитку // Вісник аграрної науки: журнал.-2006.-№12.-с.10-14.
5. Гайдук Т.Г. / Про регулювання ринку зерна в Україні. // Економіка АПК: журнал. – 2002 рік.-№10.
6. Глухова Н., Єльніков М., Рябчун Н. / Як підвищити зимостійкість озимої пшениці // Пропозиція: журнал.-2006.-№8.- с.48-50.
7. Дергач І.В. / Розвиток зернового виробництва та його адаптивної інтенсифікації в умовах ринку // Економіка АПК: журнал.- 2007.-№5.- с.35-38.
8. Довідник із захисту рослин. – К.: Урожай, 1999. – 208 с.
9. Кияк Г.С. Рослинництво. – К.: Вища шк., 1992. – 420 с.
10. Коренев В.Г., Подгорний П.И., Щербак С.И. Растениеводство с основами селекции и семеноводства. – М.: Агропромиздат, 1990. – 575 с.
11. Наумова С.М. / Качество зерна: требования стандартов и цены //
Достижения науки и техники: 2002. - №2-3.
12. Небытов В.Г. / Урожайность зерновых в зависимости от погодных условий и удобрения // Земледелие: журнал.-М.,-2005.-№2.-с.24-25.
13. Немойденко А. А. / Эффективность применения органических удобрений
при возделывании зерновых культур // М.: 2001 г.
14. Омельяненко Г.Г. / Система сівозмін у зерновому виробництві України // Економіка АПК: журнал.-2001.- №12.
15. Петренко И.Я. / Основы маркетинга в сельском хозяйстве // Учебное
пособие: Кустовой, 2001 г..
16. Мотрук Б.П. Рослинництво. – К.: Вища шк., 1999.
17. Озимый ячмень. Интенсивная технология. – М.: Колос, 1988. – 260 с
18. Періг Г.Б., Бомба М.Я. Землеробство з основами ґрунтознавства, агрохімії та екології.: Навч. посібник. – Львів: ЛДСГІ, 1995. – 457 с.
19. Рослинництво з основами програмування врожаю. / За ред. О.Г. Жатова. – К.: Урожай, 1995. – 256 с.
20. Рослинництво. Інтенсивні технології вирощування польових і кормових культур / За ред. М.А.Былоножка. – К.: Вища шк., 1990. – 292 с.
21. Рослинництво. Технологія вирощування с/г культур. / за ред. В.В. Лихочвора. – К.: ЦНЛ, 2008. – 808 с.
22. Сайко В.Ф. / Перспектива виробництва зерна в Україні // Вісник аграрної
науки: 2001.-№9.
23. Сайко В.Ф. / Раціональне землекористування - ключ до підвищення конкурентоспроможності продукції рослинництва // Агроном: 1997. -№6.
24. Смекалов П.В. «Анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственного предприятия», К.: 1991 г.
25. Технологія вирощування – головний чинник реалізації потенційних властивостей сортів ярого ячменю Селекційно – генетичного інституту (Одеса) / Пропозиція: журнал.-2007.-№1.- с.56-57.
26. Ткаченко В.Г., Богачев В.И., «Аграрной реформе – комплексное решение»: Луганск: Книжный мир, 2001.-144с.
27. Ткаченко В.Г. «Організація сільськогосподасрського виробництва в умовах Донбасу», Луганськ: ЛДАУ,2002.-620 с.
28. Ткаченко В.Г. «Реформирование экономики региона: опыт, проблемы»: Луганск, Книжный мир.-1998 .-178с.
29. Худолій Л.М. / Економічний механізм формування і функціонування ринку зерна в Україні // Київ, 1998.