Отличная работа. Очень помогли!
Подробнее о работе
Гарантия сервиса Автор24
Уникальность не ниже 50%
Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Компете́нція (лат. competentia, від compete — взаємно прагну; відповідаю, підходжу) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Професійна компетенція — здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенні поставлених професійних завдань.
Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, вмінні висловлюватися правильно й виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда. Ситуації, що виникають у професійному середовищі, характеризують за такими параметрами: місце і час виникнення ситуації; обставини, за яких виникла ситуація; соціальні і професійні ролі учасників; операції, які виконують учасники; канал комунікації. З огляду на ці параметри, ситуації поділяють на загальні та специфічні. Обидва види ситуацій передбачають певні професійні мовнокомунікативні вміння, які відповідно поділяють на загальні і вузькоспеціальні. Так, загальною професійною ситуацією є налагодження контактів. У цій ситуації використовують загальні мовнокомунікативні вміння.
Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Компете́нція (лат. competentia, від compete — взаємно прагну; відповідаю, підходжу) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Професійна компетенція — здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенні поставлених професійних завдань.
Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, вмінні висловлюватися правильно й виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.
...
Класифікація стилів сучасної української мови
Стиль(грец. stylos — паличка для письма) (у лінгвістиці) — різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і має особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).
Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції овідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, що берігають цю систему, роблять її стійким стилем.
На формування стилю впливають мовні і позамовні чинники. Позамовною
основою стилю є сфери суспільно-виробничої діяльності і побуту мовців, форма успільної свідомості, мета і зміст мовлення, а сукупність певним чином
узгоджених мовних одиниць, яка відповідає характеру, типові мислення в кожній фері мовної діяльності, є його мовною основою. Мовні та позамовні чинники визначають диференційні ознаки кожного функціонального стилю, його жанрово-стильові різновиди.
...
Термінологія у системі професійного мовлення
Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові (terminus) воно
означало „кінець", „кордон", „межу". У середньовіччі набуло вже значення
„визначення", „позначення". В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.
Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з
усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську
термінологію, називають термінознавством.
Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В.Левицький, С. Рудницький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та ін. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнучи до того, щоб термінологія була „всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".
Термін - це спеціальне слово, яке має дефініцію.
...
Документ, як носій ділового спілкування.
Самий масовий вид спілкування людей у соціумі (суспільстві) – ділове спілкування.
Без нього важко обійтися в сфері економічних, правових, дипломатичних,
комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно скласти діловий папір і багато чого іншого в цей час стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника будь- якого рівня, референта, службовця. Для досягнення високої результативності практично в будь-якому виді комерційної діяльності необхідно володіти певним набором відомостей, знань, подань про правила, форми й методи ведення підприємницької справи, про принципи ділового спілкування.
...
Висновки
Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв'язання професійних завдань, тобто оволодіння мовою професійного спілкування.
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Отже, фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку).
...
Використана література.
1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240с.
2. Культура української фахової мови ("Академія") Мацько Л.І., Кравець Л.В.
3. Українознавство: Навчальний посібник. Лепеха Т.В.
4. Українське ділове мовлення - Шевчук С.В.
5. Мацько Л.І.,Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.:ВЦ
“Академія ”, 2007 . – 360с.
6. Мацюк З.О.,Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. – 2-е
вид. – К.: Каравела, 2008. – 352с.
7. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – 3-тє вид., перероб. і
доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248с.
Не подошла эта работа?
Закажи новую работу, сделанную по твоим требованиям
Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Компете́нція (лат. competentia, від compete — взаємно прагну; відповідаю, підходжу) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Професійна компетенція — здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенні поставлених професійних завдань.
Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, вмінні висловлюватися правильно й виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда. Ситуації, що виникають у професійному середовищі, характеризують за такими параметрами: місце і час виникнення ситуації; обставини, за яких виникла ситуація; соціальні і професійні ролі учасників; операції, які виконують учасники; канал комунікації. З огляду на ці параметри, ситуації поділяють на загальні та специфічні. Обидва види ситуацій передбачають певні професійні мовнокомунікативні вміння, які відповідно поділяють на загальні і вузькоспеціальні. Так, загальною професійною ситуацією є налагодження контактів. У цій ситуації використовують загальні мовнокомунікативні вміння.
Професійна мовнокомунікативна компетенція.
Компете́нція (лат. competentia, від compete — взаємно прагну; відповідаю, підходжу) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Професійна компетенція — здатність успішно діяти на основі практичного досвіду, умінь та знань при вирішенні поставлених професійних завдань.
Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, вмінні висловлюватися правильно й виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.
...
Класифікація стилів сучасної української мови
Стиль(грец. stylos — паличка для письма) (у лінгвістиці) — різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і має особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).
Кожний стиль має свою сферу поширення (коло мовців), призначення (функції овідомлення, впливу тощо), систему мовних засобів і стилістичні норми, що берігають цю систему, роблять її стійким стилем.
На формування стилю впливають мовні і позамовні чинники. Позамовною
основою стилю є сфери суспільно-виробничої діяльності і побуту мовців, форма успільної свідомості, мета і зміст мовлення, а сукупність певним чином
узгоджених мовних одиниць, яка відповідає характеру, типові мислення в кожній фері мовної діяльності, є його мовною основою. Мовні та позамовні чинники визначають диференційні ознаки кожного функціонального стилю, його жанрово-стильові різновиди.
...
Термінологія у системі професійного мовлення
Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові (terminus) воно
означало „кінець", „кордон", „межу". У середньовіччі набуло вже значення
„визначення", „позначення". В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.
Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з
усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську
термінологію, називають термінознавством.
Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В.Левицький, С. Рудницький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та ін. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнучи до того, щоб термінологія була „всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".
Термін - це спеціальне слово, яке має дефініцію.
...
Документ, як носій ділового спілкування.
Самий масовий вид спілкування людей у соціумі (суспільстві) – ділове спілкування.
Без нього важко обійтися в сфері економічних, правових, дипломатичних,
комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно скласти діловий папір і багато чого іншого в цей час стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника будь- якого рівня, референта, службовця. Для досягнення високої результативності практично в будь-якому виді комерційної діяльності необхідно володіти певним набором відомостей, знань, подань про правила, форми й методи ведення підприємницької справи, про принципи ділового спілкування.
...
Висновки
Оволодіння основами будь-якої професії розпочинається із засвоєння певної суми загальних і професійних знань, а також оволодіння основними способами розв'язання професійних завдань, тобто оволодіння мовою професійного спілкування.
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Отже, фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку).
...
Використана література.
1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240с.
2. Культура української фахової мови ("Академія") Мацько Л.І., Кравець Л.В.
3. Українознавство: Навчальний посібник. Лепеха Т.В.
4. Українське ділове мовлення - Шевчук С.В.
5. Мацько Л.І.,Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.:ВЦ
“Академія ”, 2007 . – 360с.
6. Мацюк З.О.,Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. – 2-е
вид. – К.: Каравела, 2008. – 352с.
7. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – 3-тє вид., перероб. і
доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248с.
Купить эту работу vs Заказать новую | ||
---|---|---|
0 раз | Куплено | Выполняется индивидуально |
Не менее 40%
Исполнитель, загружая работу в «Банк готовых работ» подтверждает, что
уровень оригинальности
работы составляет не менее 40%
|
Уникальность | Выполняется индивидуально |
Сразу в личном кабинете | Доступность | Срок 1—4 дня |
200 ₽ | Цена | от 200 ₽ |
Не подошла эта работа?
В нашей базе 85958 Рефератов — поможем найти подходящую