фізичний розвитк школярів в різні вікові періоди.

Вступ
Розділ 1. Огляд літератури
1.1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей шкільного віку
1.2. Вікова періодизація
1.3. Показники фізичної активності та сили м’язів в різні вікові періоди
1.3.1. Швидкість рухів
1.3.2. Витривалість
1.3.3. Координація діяльності м'язів
1.3.4. Акселерація
Розділ 2. Обґрунтування оцінки фізичного розвитку дітей шкільного віку
Розділ 3. Методи і організація досліджень
3.1. Задачі, методи тма організація досліджень

3.2. Методика досліджень моторної обдарованості дітей
Розділ 4. Результати власних досліджень
4.1. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів
Висновки
Додатки
Список використаної літератури

1.2. Вікова періодизація
Протягом багатьох століть вважалося, що зміни з віком дитини зводяться лише до кількісних: тоді вважали, що дитячий організм – це дорослий в мініатюрі. Такий підхід до дитини мірилом дорослого з даними загальної фізіології і патології проявив себе, за влучним виразом відомого російського педіатра Маслова, "гекатомбами дитячих трупів". (Дитяча смертність в XIX столітті за його даними така: з кожних 1000 новонароджених 550 досягало 6 років, менше половини – 10 років. Особливо велика смертність була в ранньому дитячому віці. Щорічно в Росії вмирало 100 тис. немовлят у віці до 3 років.) Колосальна дитяча смертність паралельно з прогресом медицини примусила визнати, що організм дитини має цілий ряд особливостей будови, функціонування, які змінюються в процесі розвитку [9].
Знання головних закономірностей вікового розвитку дозволяє підійти до рішення практично важливих задач, що лежать в основі педагогіки і медицини. Найважливіша з них – оцінка вікової норми.
...

1.3. Показники фізичної активності та сили м’язів в різні вікові періоди
Розвиток сили в онтогенезі характеризується нерівномірністю, що виявляється при порівнянні приросту сили якого-небудь одного м'яза, або групи м'язів у різні періоди часу. Самі систематичні дослідження в цьому плані належать Коробкову (1962), який вивчав силу згинальних і розгинальних рухів пальців, кисті рук, передпліччя, плеча та ін. Було показано, що спільною закономірністю змін максимальної сили м'язів з віком є переважання функцій розгиначів нижніх кінцівок над функцією згиначів. Збільшення сили в онтогенезі виражене неоднаково для різних груп м'язів. З 6-7 років найбільш значно розвивається сила м'язів, що згинають тулуб, стегно, а також м'язів, що здійснюють підошовне згинання стопи. В 9-11 років картина дещо змінюється. Для м'язів руки найбільшими стають показники сили при русі плечем і найменшими – кистю. Значно збільшується сила м'язів, що розгинають тулуб і стегно.
...

1.3.1. Швидкість рухів
Швидкість рухів характеризує здатність виконувати різні дії в найкоротший відрізок часу. Розвиток цієї якості визначається станом самого рухового апарату і діяльністю центральних іннерваційних механізмів, тобто високий рівень швидкості рухів тісно пов'язаний з рухливістю і врівноваженістю процесів збудження і гальмування. З віком швидкість рухів збільшується.
Визначаючи цей показник за максимальною частотою обертів педалей велоергометра, вдалося встановити, що найбільший розвиток цієї якості досягається у дітей 14-15 років. Швидкість руху тісно пов'язана і з іншими якостями – силою і витривалістю. Замічено, що максимальні показники швидкості обертання педалей залежать від опору руху педалей, оскільки збільшення навантаження, прикладеного у вправі, приводило до зміщення максимальних значень швидкості у бік більш старших віків. Така ж картина була отримана і при збільшенні тривалості педалювання, тобто коли випробовуваним треба було проявити велику витривалість.
...

1.3.2. Витривалість
Однією з найважливіших проблем підготовки школярів є розвиток рухових здібностей і, зокрема, витривалості. Багатьма дослідниками наголошується, що витривалість є загальною властивістю людського організму, яка знаходить конкретний прояв в різних видах рухової діяльності, у тому числі і спортивній [7,22].
Витривалість – це здатність продовжувати роботу при стомленні, що розвивається. Але не дивлячись на велику практичну значущість з'ясування вікових особливостей розвитку витривалості, розвиток цієї сторони рухових якостей найменше вивчений.
Деякі дані, представлені нижче на рис. 1.1, указують на те, що статична витривалість (вимірювана за часом стискання рукою кистьового динамометра при силі, рівній половині від максимальної) з віком значно збільшується. Наприклад, у хлопчиків 17 років витривалість була в 2 рази вища, ніж у семирічних, а досягнення дорослого рівня відбувається тільки в 20-29 років. До старості витривалість зменшується приблизно в 4 рази.
...

1.3.3. Координація діяльності м'язів
Однією з неодмінних умов виконання довільних рухів є впорядкована або координована робота м'язів. Координаційні здібності організму, що росте, ще недосконалі. Так, значна іррадіація збудження спостерігається при дослідженні розведення пальців рук і відкриванні рота. У віці від 6 до 14 років цей феномен спостерігається рідше.
По мірі зростання і розвитку дитини відбувається не просто вдосконалення координації рухів, але й нерідко заміна одних механізмів іншими. Наприклад, в рухах нижніх кінцівок спочатку виникає перехресно-реципронна координація, що полегшує перемінний рух ногами (ходьба, біг), і лише в молодшому шкільному віці формується симетрична координація рухів, що полегшує одночасні рухи ніг, змінюючи попередню схему шляхом гальмування. Наприклад, дитина в 3 роки не може зробити більше 1-3 правильних, характерний симетричних рухів ніг, стрибків.
...

1.3.4. Акселерація
Акселерація – прискорення вікового розвитку шляхом зсуву морфогенезу на більш ранні стадії онтогенезу. Термін «акселерація» (від латинського слова асceleratio – прискорення) запропонований німецьким лікарем Koch в 1935 році. Сутність акселерації полягає в більш ранньому досягненні певних етапів біологічного (фізичного і статевого та ін. ) розвитку і завершенні дозрівання організму. В якості основних проявів акселерації Ю.Е. Вельтіщев, Г.С.
...

3.1. Задачі, методи тма організація досліджень
При організації дослідження виходили із положень, що найбільш сприятливим періодом для фізичного розвитку є шкільний вік.
Метою дослідження було визначення стану фізичного розвитку дітей 7-17 років і зміни її в динаміці вікового розвитку.
В ході дослідження вирішувались такі задачі:
1. Дослідити стан дітей 7-17 шкільного віку років фізичного розвитку в динаміці вікового розвитку.
2. Розробити оціночні шкали рівня розвитку рухових якостей дітей і обґрунтувати рейтингову оцінку прогностичності [26, 237].
Визначення рівня розвитку рухової функції дітей шкільного віку проводилось на основі використання тестів різної направленості: швидкість (біг 30 м); сила (згинання і розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба в сід за 1 хв.
...

3.2. Методика досліджень моторної обдарованості дітей
Мета дослідження – обґрунтувати критерії за допомогою яких можна визначити моторно обдарованих дітей. Об'єктом дослідження були діти 7-15 років. У тестування взяли участь 120 дітей цієї вікової групи.
В ході дослідження проводився порівняльний аналіз стану рухової функції дітей 7-13 років від обстеження до обстеження. Це дозволило простежити в динаміці рівень розвитку фізичних здібностей учнів 7-15 років і визначити їх вірогідність. Отримані результати представлені на малюнках 1-8.
Дослідження проводилось на базі школи № 28 М.Житомира протягом педагогічної практики у 7-8 класах, загальна кількість досліджуваних 43 особистості. Тестування проводилось за загально прийнятими методиками визначення рівня розвитку основних рухових здібностей у вигляді змагань на протязі III етапів [26, 487].
...

4.1. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів
Сучасний етап державотворення в Україні вимагає реформування всіх сторін життєдіяльності людини, зміни її світогляду, свідомості, ставлення до явищ суспільного життя. Попередній державний устрій формував людину, нездатну до активного творчого способу життя, самостійного прийняття рішень, пошуку нових підходів до змісту, форм і методів практичної діяльності. Все це стосується і сфери фізичної культури.
Проголошення державної незалежності України, принципів демократизації і гуманізації суспільного життя, нові політичні і економічні реалії були, на жаль, сприйняті частиною членів суспільства (в тому числі працівниками галузі фізичного виховання) як вседозволеність і анархію. Інша частина фахівців відчула ностальгію за регламентаціями, решта розгубилась і виявила в цих умовах повну безпорадність.
...

Висновки
Отже, знання головних закономірностей вікового розвитку дозволяє підійти до рішення практично важливих задач, що лежать в основі педагогіки і медицини. Найважливіша з них – оцінка вікової норми. З позиції адаптивного характеру розвитку критерії вікової норми повинні враховувати діапазон можливостей організму, що забезпечують надійність його функціонування на кожному етапі онтогенезу. Вікова норма нерідко розглядається як сукупність середньостатистичних параметрів, що характеризують морфо-фізіологічні особливості організму. Поза всяких сумнівів, подібний підхід зіграв прогресивну роль, дозволивши вирішити ряд практичних задач (наприклад, в оцінці рівня фізичного розвитку).
...

1. Абдель Фатах Мабрук Хедр. Дослідження методів вдосконалення витривалості у школярів 14-15 років: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – М., 1979.
2. Артюшенко О.Ф. Легка атлетика: Навчальний посібник для студентів факультетів фізичної культури. - Черкаси: БРАМА-ІСУЕП. 2000. – 316 с.
3. Бальсевнч В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. – Киев: Здоров'я, 1987. – 222 с.
4. Барков В.А., Ковалева О.А. Влияние физических упражнений на школьников 12-13 лет в условиях радиоактивного загрязнения среды // Физвоспитание, спорт и бизнес: Теория и социальная практика: Тез. междун. конф. – М., 1994. – С. 9-10
5. Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. – М.: Физкультура и спорт, 1980. – 127 с.
6. Бутенко Б, Н., Худадов Н. А., Мамчупп Н. А., Гильдін Л. З., Огуренков В. Н. Фізична підготовка // Бокс: Щорічник. – М., 1964. – з. 77-93.
7. Бутенко Б. Н. Спеціалізована підготовка школярів. – М.: Фізкультура і спорт, 1967. – 69 з.
8. Вавилова Е.Н. Исследование средств и методов воспитания двигательных качеств у детей дошкольного возраста: Автореф. дис. … канд. пед. наук. — М., 1971. — 15 с.
9. Волков Л.В. Методика виховання фізичних здібностей. – К.: Радянська школа, 1980. – 102 с
10. Гандельсман А. б., Смирнов Д. М. Фізичне виховання дітей шкільного віку. – М.: Фізкультура і спорт, 1966. – 188 з.
11. Гусев Н. И., Уразов Д. В.Возрастная физиология // Internet. – http://www. powered_ by_swift.engine.edu. – 2003.
12. Державна програма для 1—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура». — К, 2001. — С. 4—38
13. Дитина. Програма виховання та навчання дітей дошкільного віку. - К., 2003.
14. Друзь В.А. Морфо-функциональные критерии физического развития как основа системы контроля за состоянием здоровья школьников // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Матер, наук. – практ. конф. – Вінниця, 1994 – Ч. 3 – С. 333-335.
15. Завацький В.І., Завацький В.В. Вплив радіаційного забруднення на стан здоров'я та фізичний розвиток населення Полісся // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: Матер. II всеукраїнської конф. – Луцьк, 1996. – С. 349-355
16. Зациорский В.М., Булгакова Н.Ж. Теоретические и методические основы отбора в спорте: / Уч. пособие для слушателей УСО и ВШТ. – М.: ГЦОЛИФК, 1980. – 410 с.
17. Инновационная образовательная технология спортизированного физического воспитания в общеобразовательной школе (ред. Л.Н. Прогонюк) - Сургут: Дефис, 2006. - 212 с.

18. Качашкин В.М. “Методика физического воспитания”. “Просвещение”. – М., 1980 р.
19. Коробков А.В., Головин В.А., Масляков В.А. Физическое воспитание. М.: Высш. школа, 2003.
20. Коц Я.М., Спортивная физиология. М.: Физкультура и спорт, 2006. К., 1983.
21. Матвеев. Теория и методика физической культуры. – М., 1983.
22. Меерсон Ф.З., Пшенникова М.Г. Адаптация к стрессовым ситуациям и физическим нагрузкам. – М.: Медицина, 1988. – 256 с.
23. Носко М.О. Вікові особливості фізичного розвитку школярів, які займаються спортом // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. Праць під ред. Єрмакова С.С. — Харків: ХХІІ, 2001, — № 7, — С. 3-7
24. Обухова Н.Б. Стандартная тренировочная программа для развития скоростно-силовых качеств у детей 9-10 лет // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. 2007, № 4, с. 33 – 34.

25. Полиевский Н.А. Физическое воспитание учащейся молодежи. – М., 1989
26. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: "Академвидав", 2004. - 456 с.
27. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. – М.: Медицина, 1991. – 272 с.
28. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. – М., 1978.
29. Фарбер Д.А., Корниенко И.А., Сонькин В.Д. Физиология школьника. – М.: Педагогика, 1983. – 268 с.
30. Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. – Луцьк: Надстир’я, 1999.
31. Фомин Н.А. Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания-М.: Физкульт. И спорт. 1972-176 с.
32. Цвек С.Ф. Фізичне виховання молодших школярів. – К.: „Радянська школа”, 1986. С – 123.
33. Шиян Б.М. Витривалість і методика її виховання. – Л.: Теорія фізичного виховання, 1996. – 178 с.